Над нею знов кружляють журавлі.
Пора осіння кличе-кличе нас,
В далекий, незабутній, перший клас
Пам'ятаєш, мамо, як була мала
І тебе бабуся в школу привела?
Вересневий ранок... Незабутня мить
І новенький ранець, що книжками снить
Для батьків я ще маленька доня, та у класі я вже не дитя.
Хлопці хочуть всі дружить зі мною, пропонують руку і життя.
А мені байдуже, вони набридли вже, в мене інший хлопця ідеал.
Пан вчитель молодий у нас, наш вчитель, любить тебе клас.
Мій вчитель, я тебе люблю, ну поміть же посмішку мою.
У житті у кожного є друзі, та найкращі друзі - вчителі.
Бо вони багато дуже знають і відкриті серцем для усіх.
Вчитель навчить, вчитель підкаже, він допоможе, і простить.
Ми Вас шануєм, поважаєм, ми Вам бажаєм добре жить
Скільки років ще мине, щось із роками забуду.
Ті, що навчали мене в пам'яті завжди будуть.
Щирі мої вчителі, ніжні і добрі, як мати.
Мало всіх квітів землі щоб мою шану віддати
Чаклунко-осінь, зачекай, зажди,
Вертай в дитинство бабиного літа,
Учителько, ти в серці назавжди
В осінніх барвах і духмяних квітах
Школа – це дитинства несміливі кроки,
Це веселі друзі, шлях до майбуття,
Школа – це перерви, школа – це уроки,
«Школа» називається так моє життя
